Експорт свіжої та замороженої ягоди 2026: як українським виробникам продавати дорожче, а не більше

 Проблеми європейського ринку, нові вимоги до якості, дефіцит органічної ягоди, зміна структури попиту та перспективні культури стали ключовими темами панельної дискусії «Експорт свіжої та замороженої ягоди 2026. Нові правила світового ринку. Як українським виробникам продавати дорожче, а не більше», що відбулася 17 вересня у Рівному в рамках конференції «AgroBerry&Veg 2026: ягідно-овочевий бізнес та переробка».

Організатор конференції – медіагрупа «Технології та інновації», галузевий партнер – Асоціація «Ягідництво України».

Модерувала дискусію президентка Асоціації «Ягідництво України» Ірина Кухтіна. До обговорення долучилися Віталій Сидоренко, ТОВ «Ярофрут»; Сергій Сухина, ТОВ «Артика Біо»; Віталій Захарчук, «Інвіта Фрост»; Кшиштоф Стик, WEGA&UNIMASZ; представник ТМ «Галичанка» / «Галфрост»; Василь Шукалович, ТОВ «Органік Стандарт».

Українська ягода має попит, але одного зростання експорту вже недостатньо
На початку дискусії Ірина Кухтіна звернула увагу на суперечність, яка сьогодні особливо помітна на ягідному ринку: Україна суттєво наростила експортні обсяги, однак це не означає автоматичного зростання прибутковості виробників. За словами учасників, попит на українську ягоду на зовнішніх ринках залишається високим – передусім на якісну, стабільну та сертифіковану продукцію. Водночас для компаній, які лише виходять на експорт, суттєвим ризиком залишаються неперевірені контрагенти, відтермінування платежів, рекламації та фінансові втрати через проблеми з якістю або документацією.
Учасники дискусії наголошували: експорт сьогодні потребує не лише продукції, а й системи контролю – від вирощування та аналізів до сертифікації, контракту та роботи з надійним покупцем.

Польський напрямок: логістика та контроль стають частиною собівартості
Окремо обговорювалися проблеми експорту замороженої ягоди через Польщу. За словами учасників, додаткові перевірки, аналізи, затримки рефрижераторів, питання документації та сертифікації можуть збільшувати витрати експортера. Особливо чутливими такі затримки є для замороженої продукції, де необхідно постійно підтримувати температурний режим.
Ще одна проблема – рекламації з боку покупця.
Якщо експортер не має достатньої доказової бази щодо якості продукції, лабораторних аналізів, сертифікації та виконання специфікацій контракту, він може опинитися у вразливій позиції під час виникнення претензій.
Тому одним із практичних висновків дискусії стала необхідність професіоналізації експортного ланцюга: виробник не обов'язково має самостійно виконувати всі операції – вирощування, заморожування, контроль якості, сертифікацію, логістику та експорт. Для частини виробників ефективнішою моделлю може бути співпраця з компаніями, які вже мають відповідну інфраструктуру, обладнання, сертифікацію та досвід роботи з міжнародними покупцями.

Український внутрішній ринок також переживає складний період
Проблеми експорту були лише однією стороною дискусії. Учасники звернули увагу і на ситуацію всередині України. За словами представників ринку, порушення роботи логістичних центрів великих торговельних мереж, проблеми з холодильними потужностями та логістикою впливають на реалізацію продукції.
Окремим викликом залишається падіння активності HoReCa.
У результаті виробники та переробники стикаються зі скороченням каналів збуту, а частина продукції, яка раніше реалізовувалася через традиційні канали, потребує пошуку нових напрямів. Це також підштовхує компанії до експорту та пошуку альтернативних ринків.

Пестицидні вимоги: контроль стає критично важливим
Одна з ключових тем дискусії – посилення вимог європейського ринку до залишків пестицидів. Учасники наголошували, що для українського виробника це вже не питання майбутнього – контроль залишків діючих речовин стає невід'ємною частиною експортної моделі. Один із практичних підходів, про який розповіли учасники, – лабораторний контроль партій, зокрема аналізи сировини від різних постачальників. Це особливо актуально для переробників, які формують одну експортну партію з продукції великої кількості фермерів. У такій ситуації слабкий контроль навіть одного постачальника може створити проблему для всієї партії.
Водночас це означає додаткові витрати для бізнесу. Тому контроль залишків пестицидів дедалі більше стає не просто вимогою покупця, а частиною економіки експорту.

Органічна ягода: менше обсягів – вища вартість
Окремий блок дискусії був присвячений органічній продукції. Василь Шукалович, представник «Органік Стандарт», звернув увагу на важливу тенденцію: скорочення фізичних обсягів експорту органічної замороженої ягоди не обов'язково означає скорочення її економічної цінності.
За озвученими під час дискусії даними, у 2025 році експорт органічної культивованої ягоди становив близько 2200 тонн, що менше, ніж роком раніше. Водночас виручка від реалізації зростала. Це пояснюється вищою вартістю одиниці органічної продукції.
Для європейського імпортера органічна сертифікація також означає додаткову гарантію контрольованості продукції та може спрощувати проходження внутрішніх процедур контролю. При цьому український сектор органічної ягоди залишається відносно невеликим. За словами учасників дискусії, кількість сертифікованих юридичних осіб, які працюють з ягодами, становить близько 120.
Потенціал попиту є, а обмеженням залишається пропозиція.
Саме тому органічна ягода може розглядатися не лише як нішевий продукт, а як один із напрямів створення доданої вартості.

Чому органіка поки не стала масовим продуктом в Україні
Водночас учасники наголосили на принциповій різниці між українським та європейським ринками. В Україні органічна ягода поки що має обмежений внутрішній попит. Основна причина – ціна. За оцінками учасників дискусії, органічна продукція може коштувати на 30–40% дорожче за конвенційну, тоді як український споживач сьогодні не завжди готовий платити таку премію. Це створює замкнене коло: виробнику цікаво виробляти органіку для експорту, але внутрішній ринок поки не формує достатнього попиту для масштабування цього сегмента.
Водночас саме для експорту сертифікована органічна продукція може мати додаткові переваги – як з точки зору ціни, так і з точки зору підтвердження контрольованості виробництва.

Ціна має межу: високий прайс може скорочувати споживання
Одна з найважливіших дискусійних тем – де проходить межа між високою ціною та скороченням попиту. Учасники погоджувалися, що зменшення пропозиції саме по собі не означає можливості нескінченно підвищувати ціну.
Європейські імпортери мають певний рівень ціни, який вони готові платити, а подальше її підвищення може стимулювати покупців шукати альтернативи. Це особливо важливо для переробної промисловості. Якщо малина стає занадто дорогою, переробник може змінити рецептуру та частково замінити її іншою, дешевшою сировиною. У цьому контексті учасники згадували вишню, яка останнім часом може конкурувати з малиною за використання у промислових рецептурах.
Тобто ціна ягоди залежить не лише від її власного балансу попиту та пропозиції, а й від вартості альтернативної сировини.

Ринок ягоди стає більш сегментованим
Ще один висновок дискусії – не можна розглядати ягідний ринок як єдиний. Ситуація відрізняється залежно від культури, країни, каналу збуту та кінцевого продукту.

Окремі європейські ринки демонструють різну динаміку купівельної спроможності. Причому, останніми роками купівельна спроможність Східної, Центральної та Західної Європи дещо вирівнялась і переорієнтувалась: якщо раніше, наприклад, Польща та інші крани Східної Європи мали нижчу купівельну спроможність, ніж країни Західної, то зараз вони значно зросли. При цьому традиційні західні лідери зі споживання – Німеччина, Франція – навпаки, відчувають стагнацію. Тому для українського експорту важливо уважніше працювати з географією продажів, не покладаючись лише на традиційні напрями.

Так само змінюється структура попиту на окремі ягоди.
Учасники навели приклади скорочення попиту на дикорослу чорницю та паралельного зростання ролі інших культур. Зокрема, згадувалася бузина, яка активно використовується у харчовій промисловості та напоях.

Які культури можуть стати новими точками зростання?
Саме це питання стало одним із найбільш практичних у дискусії. Серед культур і напрямів, які учасники вважають перспективними для подальшого розвитку, звучали:

Червона смородина.
Через обмежену пропозицію її ціна в окремі періоди може бути вищою за ціну чорної смородини, що створює потенціал для прибутковості.

Чорна смородина.
Падіння внутрішнього споживання та зміна географії попиту вже стимулюють пошук експортних можливостей. Водночас культура добре підходить для механізованого збирання.

Вишня.
Учасники звернули увагу на значний світовий попит на цю культуру та відносно невелику частку України в її експорті. Це може означати потенціал для розширення.

Бузина.
Європейський ринок активно використовує бузину для виробництва концентратів та інших продуктів. Окремий перспективний напрям – розвиток саме культивованої бузини, а не лише заготівля
дикорослої.При цьому спільним знаменником для багатьох перспективних культур є можливість механізованого збирання.

Механізація – один із ключів до конкурентоспроможності

Учасники дискусії неодноразово поверталися до питання собівартості. Для культур, де ручна праця становить значну частину витрат, можливості масштабування обмежені. Тому перспективними можуть бути культури, які дозволяють механізувати збирання та значною мірою стандартизувати виробничий процес.
Це стосується, зокрема, смородини та вишні.
Таким чином, вибір культури для інвестицій дедалі більше залежить не тільки від потенційної ціни ягоди, а від повної економіки виробництва – урожайності, вартості праці, можливості механізації, переробки та гарантованого ринку збуту.

Куди інвестувати: не лише в площі
На завершення дискусії учасники відповіли на практичне питання: куди сьогодні варто спрямовувати інвестиції, якщо дивитися на український ягідний бізнес у перспективі кількох років?
Один із головних висновків – не обмежуватися розширенням площ.
Серед перспективних напрямів називали:

• розширення сировинної бази під культури з потенційним попитом;
• механізацію виробництва;
• сучасне обладнання;
• сертифіковане виробництво;
• контроль якості та лабораторний супровід;
• розвиток переробки;
• пошук нових експортних ринків;
• роботу з продукцією з доданою вартістю.

Окремо учасники звернули увагу на перспективність ринків за межами Європейського Союзу – зокрема США, країн Перської затоки та інших напрямів. Водночас для цього необхідно вирішувати питання логістики та відповідати вимогам конкретних ринків.

Головний висновок: українській ягоді потрібна не просто більша кількість, а більша цінність
Панельна дискусія показала, що український ягідний сектор входить у період, коли сама по собі здатність виростити великий обсяг продукції вже не є достатньою конкурентною перевагою. Європейський ринок посилює вимоги до залишків пестицидів, якості та простежуваності. Імпортери уважніше контролюють ризики. Споживання залежить від купівельної спроможності. Переробники можуть змінювати рецептури залежно від вартості сировини. А виробники змагаються не лише між собою, а й з альтернативними культурами та постачальниками з інших країн.

У таких умовах конкурентоспроможність української ягоди дедалі більше визначатимуть якість, сертифікація, стабільність поставок, контроль сировини, механізація, переробка та здатність працювати з різними ринками.
І головне – стратегія «виростити більше» поступово має доповнюватися стратегією «створити більше вартості з кожного кілограма». Саме це і є відповіддю на головне питання панельної дискусії: як українським виробникам продавати дорожче, а не просто більше.

___
У разі використання, цитування або поширення інформації, опублікованої Асоціацією «Ягідництво України», обов'язковим є активне посилання на першоджерело.