Захист постачальників с/г продукції. Що пропонують законодавці? Аналіз ЮФ Bargen

Так, 16.09.2021 р. за № 6068 було зареєстровано законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення сприятливих умов для товаровиробників при реалізації харчових продуктів».

Метою цього законопроєкту є зміцнення основ національної продовольчої безпеки й протидія недобросовісній конкуренції між суб’єктами господарювання, зокрема, у процесі реалізації харчових продуктів, і підтримка вітчизняних виробників харчової продукції.

Законопроєкт ініціатори спрямували на врегулювання відносин між постачальниками харчової продукції та суб’єктами торговельної діяльності (магазини, торгові мережі).

Основне, що пропонують ініціатори Закону — встановити вимоги до договору купівлі-продажу (поставки) харчових продуктів, зокрема, заборонити такі умови:

• оплату за включення товарів постачальника до асортименту покупця;
• відшкодування постачальником витрат у зв’язку з втратою або пошкодженням харчових продуктів після продажу;
• відшкодування постачальником витрат, пов’язаних із утилізацією або знищенням непроданих харчових продуктів, крім випадків, пов’язаних з їх невідповідністю нормам безпечності та якості;
• безпідставне повернення постачальнику харчових продуктів;
• можливість скасування поставок харчових продуктів, що швидко псуються, крім випадку, коли про таке скасування повідомляється не менше ніж за 30 календарних днів до дати постачання тощо.

Якщо договір поставки буде мати хоча б одну умову із передбачених у законопроєкті, ініціатори пропонують визнавати такі положення нікчемними.

Суб’єктам торговельної діяльності забороняється нав’язувати надання будь-яких послуг або комплексу послуг продавцю (постачальнику) харчових продуктів. Такі послуги повинні надаватися за окремим договором про торговельне співробітництво.

У Законі також передбачено відповідальність за порушення строків оплати і закріплено відсоткове співвідношення до кількості днів. На перший погляд, це здається справедливим. Але такий підхід суперечить Цивільному кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», якими встановлено, що за порушення грошового зобов’язання стягується пеня, а не штраф у відсотковому співвідношенні. Ймовірно, треба розглянути можливість встановлення таких штрафів у вигляді додаткової відповідальності, але меншими за розмірами, щоб вони не стали тягарем для покупців.

Також ініціатори пропонують не розповсюджувати зазначені умови на організації зовнішньоекономічної діяльності у сфері торгівлі харчовими продуктами та які пов’язані з публічними закупівлями харчових продуктів, зокрема, для закупівлі продуктів освітніми закладами та закладами охорони здоров’я. А це, зі свого боку, призводить до дискримінації на ринку.

А 20.09.2021 р. за № 6068-1 вже іншими ініціаторами подано законопроєкт про внесення змін до Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» (щодо подолання практик недобросовісної конкуренції у сфері поставок сільськогосподарської продукції).

Метою законопроєкту також удосконалення правових засад захисту суб’єктів господарювання, які здійснюють постачання сільськогосподарської продукції, від недобросовісних торгових практик з боку покупців.

У законопроєкті ініціатори вже більш конкретизовано підійшли до визначення кола суб’єктів і встановили відповідні критерії, що залежать від річного доходу. Також закріпили принцип порушення строків розрахунків і виходять від терміну придатності та прив’язаних до них строків для оплати до 30 та до 60 днів, що виглядає зручнішим і зрозумілішим.

Законопроєктом пропонується закріпити в Законі «Про захист від недобросовісної конкуренції» положення про невигідні для постачальника умови поставки, зокрема:

• скасування поставки сільськогосподарської продукції, максимальний термін придатності якої становить менше 30 днів, менше ніж за 30 днів до узгодженої дати поставки;
• односторонню зміну покупцем таких умов договору поставки сільськогосподарської продукції, як періодичність, спосіб, строк або обсяг поставки, вимоги до якості, порядку розрахунків, ціни сільськогосподарської продукції;
• оплату постачальником послуг, що не пов’язані з продажем поставленої ним сільськогосподарської продукції;
• оплату постачальником витрат у зв’язку із втратою або пошкодженням сільськогосподарської продукції після передання її покупцеві або переходу права власності на таку продукцію до покупця, за винятком випадків, якщо втрата або пошкодження сталися з вини самого постачальника;
• вимога покупця до постачальника щодо відшкодування останнім витрат на розгляд скарг кінцевих споживачів щодо проданої покупцем сільськогосподарської продукції, що була поставлена постачальником, за винятком випадків, якщо така скарга пов’язана з недоліками продукції, що виникли з вини постачальника та ін.

Висновок

Законопроєкти йдуть різним шляхом, змінюють різні норми, але насправді мають одну мету: захист прав постачальників харчової продукції, зокрема сільськогосподарської, шляхом імплементації норм Директиви Європейського Парламенту і Ради 2019/633 від 17.04.2019 р. у національне законодавство.

Законопроєкт № 6068 пропонує більш чіткі та конкретні норми, але захист прав постачальника шляхом визнання положень договору, які суперечать закону, є нікчемними. Водночас законопроєкт № 6068-1 має більш розмиті та не конкретизовані положення і спроби узаконити невигідні положення, але передбачатиме дієвий спосіб захисту прав через Антимонопольний комітет і можливість накладання штрафів на покупців. Однак процедура розгляду скарги в Антимонопольному комітеті є додатковим навантаженням на постачальника.

Джерело