Глобальний ринок лохини 2025: можливості для України

Світова динаміка: стабільне зростання попиту

Глобальний ринок лохини продовжує розвиватися навіть після кліматичних коливань 2023–2024 років. За даними IBO, світове виробництво у 2024 році перевищило 2,15 млн тонн, що на близько 35 % більше, ніж п’ять років тому. Площі під культурою досягли 282 тис. га, і темпи зростання залишаються одними з найвищих серед ягідних культур.

Попит зростає не лише у традиційних споживчих регіонах (Північна Америка, ЄС), а й у нових драйверах — країнах Азії, Близького Сходу та Південно-Східної Азії. Особливо швидко формується ринок Індії, де споживання лохини збільшилось утричі за останні два роки.

Середня експортна ціна залишається на рівні 2023 — близько $7/кг. Це свідчить про встановлення нового порогу ціни через порушений у 2023 баланс між зростанням виробництва та попиту що довгостроково вплине на глобальний ринок.

2. Європейський контекст: дефіцит і шанс для України

Регіон EMEA (Європа, Близький Схід, Африка) виробляє лише 18,7 % від світового обсягу лохини, хоча споживає значно більше. Такий дефіцит компенсують імпортом із Перу, Чилі, Південної Африки та Польщі.

Однак у 2025 році починає діяти нова тенденція — європейські рітейлери зменшують обсяги авіапоставок, вимагаючи “низький вуглецевий слід” та локальне походження. Це відкриває вікно можливостей для України, адже логістика “від поля до полиці” тут набагато коротша.

Крім того, географічна сезонність — ключова перевага: українська ягода дозріває раніше, ніж північна Польща, але пізніше, ніж Іспанія, що дозволяє закрити “вікно постачання” у травні–червні.

3. Генетика і якість: нова революція в селекції

Світова індустрія переходить на нове покоління сортів. Старі відкриті сорти, що колись формували основу виробництва у Польщі та США (типу Duke, Bluecrop, Legacy), поступово втрачають ринкові позиції.

Компанії-власники інтелектуальних прав (Fall Creek, OZblu, Mountain Blue, Sekoya та ін.) активно впроваджують пропрієтарні сорти з поліпшеним смаком, твердістю та транспортабельністю. Вони забезпечують вищу ціну та менші втрати при транспортуванні.

IBO підкреслює, що майбутнє належить “high-chill premium genetics” — сортам, які поєднують морозостійкість із якостями ягід південного типу (див. розділ Genetics, IBO 2025). Це особливо важливо для України, де клімат вимагає стійкості до зимових морозів і весняних коливань температур.

Для українських розсадників це означає потребу у:

• партнерстві з міжнародними селекційними програмами;
• розвитку локальних адаптованих сортів;
• контролі легального розмноження, оскільки нелегальне використання IP-захищених сортів може призвести до судових позовів (прецеденти в Китаї вже фіксуються IBO).

4. Ефективність виробництва: технологічна зрілість

В умовах зростання вартості праці та енергії все більше виробників переходять до механізованого збирання навіть для “fresh market”. IBO наводить приклади з Польщі, Канади та Перу, де експериментальні комбайни збирають ягоди з мінімальним пошкодженням плодів (див. розділ Harvest & Technology, IBO 2025).

Для України це може бути ключовим фактором зниження собівартості. Навіть часткове впровадження машинного збору на промислових плантаціях (20–40 га) дозволяє зекономити до 30 % операційних витрат.

Також для України важливим залишається питання продуктивності виробництва.

Маючи другу за площею кількість плантацій у Східній Європі, Україна має потенціал збільшити виробництво майже вдвічі, якщо зосередиться на підвищенні ефективності вирощування. За даними IBO, середня врожайність українських господарств залишається нижчою, ніж у сусідніх країнах ЄС, навіть за схожих кліматичних умов.
Для прикладу, Румунія, маючи вдвічі меншу площу плантацій, виробляє обсяги, співставні з Україною, завдяки кращим технологіям, сучасній системі зрошення та використанню нових сортів.

5. ESG та сталість: тренд, що визначає доступ до ринку

IBO відзначає, що кліматичні ризики та дефіцит води стають системним викликом для світових виробників (див. рис. 5, IBO 2025). Пріоритети розвинених ринків — прозоре походження продукції, ефективне використання води, соціальна відповідальність виробників.

Українські господарства, які мають GLOBALG.A.P., GRASP або Sedex сертифікацію, вже мають перевагу при переговорах із європейськими закупівельниками. Водночас варто готуватись до нових вимог — Carbon Footprint Reporting і Sustainability Score, що почнуть діяти у 2026–2027 роках.

 Висновки

Підсумовуючи, українська індустрія лохини має всі передумови, щоб стати потужним гравцем на європейському ринку, якщо сконцентрується на трьох стратегічних напрямах: якість, технології та сталість. Ключ до цього — перехід на нову генетику та сучасні сорти, здатні забезпечити стабільну якість і преміальну ціну; впровадження механізованого збору, що знижує витрати та підвищує ефективність; і активна інтеграція стандартів ESG, які вже стають обов’язковими для європейських рітейлерів. Паралельно Україні варто розширювати експортні горизонти за межі ЄС, орієнтуючись на ринки Близького Сходу та Азії, а також розвивати сегментацію якості, формуючи впізнаваний бренд “Ukrainian Premium Blueberry”. Як підкреслює звіт IBO 2025, успіх у сучасній ягідній індустрії визначається не обсягами, а цінністю продукту та довірою до його походження.