Володимир ЧОРНОБАЙ, керівник ТОВ «Голдбері»: «Ми маємо показати Європі, що є серйозними партнерами»

Всього в 20 км на південь від Києва, на Обухівщині, розкинулись мальовничі поля ягідного підприємства «Голдбері», продукція якої відома в мережі супермаркетів під ТМ GREENGRACE.  

Ми приїхали сюди у наприкінці вересня, у розпалі збору пізньої малини: познайомитися з виробництвом, поспілкуватися про перспективи розвитку українського ягідництва та просто для дружнього візиту, адже з ТОВ «Голдбері»  - членом АЯУ, нас пов’язують давні партнерські зв’язки.

Нас зустрічає молодий власник господарства — Володимир Чорнобай. Поки на полях триває збір ремонтантної малини, ми маємо нагоду дізнатись більше про господарство, що впевнено завойовує міжнародні ринки.

— Пане Володимире, з чого починалась історія «Голдбері»?

- Заснували підприємство у 2017 році, а вже в 2018 почали перші посадки — суниця, літня та осіння малина. Спершу ми працювали в зерновому секторі, але вирішили зробити ставку на більш капіталізований гектар. Близькість до Києва дала логістичну перевагу: свіжу, якісну продукцію можна швидко доставляти на ринок столиці.

На сьогоднішній день у нас понад 51 га землі в обробітку, з яких 15 га займає суниця садова та 25 га – малина, все під зрошенням. Близько 11 га частково під сівозміною та однорічним циклом вирощуванням овочевого напряму - цукрової кукурудзи, болгарського солодкого перцю. Але працюємо над подальшим розширенням.

Поки ми говоримо, на полях триває збір пізньої малини. Аромат ягід наповнює повітря, касети наповнюються швидко - урожай щедрий. Куштуємо – дуже смачна!  Але, як пояснює Володимир, усе це - результат кропіткої праці, постійного вдосконалення та адаптації.

- Цього року, попри примхи погоди, ми задоволені: урожайність - на достойному рівні. Але ще більше уваги приділяємо якості, бо в пріоритеті у нас свіжий ринок, а саме - рітейл, де вищі критерії до якості продукції, - каже він.

 Ми також розвиваємо овочевий напрямок. Цього року — 11 гектарів під солодким перцем і цукровою кукурудзою. Але загалом готуємось до серйозного масштабування.

Людський ресурс - найцінніший

Неможливо не помітити, з яким ентузіазмом працює команда на полях. Ми поспілкувались із жінками, які саме збирали малину. Керівниця бригади Раїса натхненно розповіла, що працює тут уже багато років, і дуже задоволена.

- В мене і прізвище відповідне – Полуниця, - сміється Раїса. – То ж сама доля веліла працювати в цій сфері, в яку я просто закохана!
І дівчата задоволені! Сезон в нас починається з ранньої весни, ми проводимо підготовчі роботі до майбутнього плодоношення, і закінчується аж в листопаді, після збору всіх  врожаїв і та підготовки культур до зими. Таким чином, в наших працівників майже цілорічно є робота. Людський ресурс  найцінніший, тож ми намагаємося його утримувати і всіляко мотивувати, аби людям було вигідно працювати на своїй землі, а не виїжджати на заробітки до тієї ж Польщі: оплата в нас вища, ніж на інших підприємствах, для працівників створені гарні умови: нові гуртожитки з душовими, гарячою водою цілодобово, їдальнею – словом, є все для комфортного відпочинку після роботи. Люди приїжджають з різних регіонів, влітку було багато студентів, і деякі вже просяться до нас знову.

Власна переробка та ставка на експорт

- Зараз наш фокус - створення власної переробної інфраструктури. Це побудова власної переробки статичної майбутньої тунельної заморозки, в базу якої буде входити власне вирощена сировина. Плануємо запустити невеликий завод, який дозволить переробляти від 1 000 до 2 000 тонн ягід щороку. А в перспективі - велике підприємство з потужністю до 60 тонн на добу, повністю завантажене власною сировиною. Розглядаємо побудову зрошувальних систем до 1000 гектарів на перспективу найближчих 5 років.

- Паралельно готуємо базу для сертифікації Global G.A.P., а наші партнери, в яких ми проводили переробку та заморожування нашої продукції, теж сертифіковані по системі HACCP та BRC, тому безпечність і якість продукції контролюється від моменту вирощування до моменту переробки та поставки до нашого клієнта.

- Цього сезону компанія вперше вийшла на експорт, відправивши 40 тонн полуниці та готуючи до продажу за кордон 100 тонн малини, замороженої на потужностях партнерів. Це - перший, але важливий крок на шляху до міжнародних ринків.

- Ми 90% нашої продукції плануємо орієнтувати на експорт. Співпраця з Асоціацією «Ягідництво України» (АЯУ) дала реальні результати. Після участі у міжнародних виставках, наприклад у Fruit Logistica чи Fruit Attraction, ми побачили, що західні партнери сприймають нас серйозніше, коли ми виступаємо як організований сектор. Останній бізнес-тур до Нідерландів, організований АЯУ, де ми зустрічалися з багатьма іноземними партнерами - це лише підтвердив.

Технології та виклики ягідного бізнесу

- Один із головних викликів - кадровий голод. Збір малини в сезон вартує нам понад 2 долари за кілограм, і це серйозно впливає на собівартість. Тому ми вже активно розглядаємо механізацію збору, хоча розуміємо, що це не просто - малина дуже делікатна культура.

- Якщо дивитися на ринок об'єктивно, то нестача робочих рук буде лише посилюватися. Так само і великі переробні підприємства, які не мають своєї сировинної бази, щороку все більше відчувають дефіцит якісної продукції. Тому ми будуємо бізнес так, щоб виробник і переробник були єдиною командою, в межах одного підприємства.

- Ми вже зараз готуємося до розширення зрошуваних площ до 1000 гектарів у найближчі п’ять років. Розглядаємо різні культури - овочі (перець, цибуля, томати, буряк, кукурудза), а також кісточкові плодові - вишня, слива. Все — з можливістю механізованого або напівмеханізованого збору.

З любов’ю до землі

- Якщо чесно, не думав, що у 28 років стану головою колгоспу, — усміхається Володимир. — Але свого часу прислухався до думки дуже авторитетної для мене людини – свого батька, який теж був успішним в аграрному виробництві. Мабуть, від нього я і успадкував любов до землі. Після школи отримав аграрну освіту, почав працювати. На жаль, батько цього року загинув, але його настанови допомагають мені в роботі і досі. Я продовжую цей шлях.

Фінальний штрих

На завершення нашої розмови, Володимир ділиться думкою, що українських виробників недооцінюють на Заході, - і це треба змінювати. Потрібно будувати репутацію, створювати історію, показувати стабільність.

- Досі до України ставляться з певною обережністю – стосовно якихось інвестицій, контрактів та ін., і через війну, і в цілому – нас трохи недооцінюють як партнерів, з якими можна вести серйозну роботу. Тож ми маємо заявити про себе перед Європою, показати, що є серйозними партнерами, вміємо працювати на досить високому, достойному рівні і готові до систематичної співпраці.